Возлюблені у Господі дорогі отці, брати та сестри!
Як єпископ Української Православної Церкви та правлячий архієрей нашої Кіровоградської єпархії висловлюю щиру вдячність всім, хто 18 травня прийняв участь у молитовному стоянні біля стін Верховної Ради України, а також на центральній площі нашого обласного центру. Прихожани наших храмів дієво проявили свою віру, вірність релігійному батьківському світогляду та безбоязність у досить непростій міжконфесійній ситуації, яка, нажаль, склалася у нашій державі. Цей день увійде в історію нашої Церкви та нашої єпархії як день, коли православні віруючі люди стали на захист своєї віри. Церква ще раз підтвердила, що вона може показати свою твердість та силу духу. У Православному Катехізисі святитель Філарет (Дроздов) писав: «Сповідувати віру — значить відкрито визнавати, що ми тримаємося православної віри, і до того ж з такою щирістю і твердістю, щоб ні спокуси, ні погрози, ні муки, ні сама смерть не могли змусити нас відректися від віри в Істинного Бога і Господа нашого Іісуса Христа». Прикладом такої щирості та твердості у сповіданні віри є для нас святі і мученики. Вони так возлюбили Христа, що заради Його імені відмовлялися від усіх земних благ, піддаючись гонінням і жахливим мукам. Святі мученики виконували головну заповідь: «Возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм» (Мф. 22,37). Такий же приклад твердого сповідання віри Христової показали в ці дні й сотні тисяч самовідданих парафіян нашої Української Православної Церкви, які покладають своє серце і невтомні труди на вівтар служіння Богу і Його Святій Церкві. Це ті люди, для яких Церква є не просто місцем духовно споживання, а самим життям! Старанність і жертовна любов до Церкви кожного парафіянина не залишиться без нагороди у Бога, заради Якого вони несуть своє служіння. По праву даний духовний захід можна з впевненістю назвати ходою своєрідних духовних подвижників, у яких загострене почуття відповідальності, правди і вдячності Богу, що робить їх живими християнами, тобто віруючими не по факту хрещення, а по цілковитій відповідності їх життя волі Божій. Адже відповідальність – це одна з суттєвих рис життя віруючих людей. Церква Божа – це не творіння суспільства, а найбільший дар Божий, це найдорожче, найрадісніше і єдине, що може дати сенс і силу жити та отримувати від життя радість… Ми повинні дорожити своєю вірою, і якщо вимагає від нас життя, не повинні приховувати, що ми – віруючі люди. Навпаки, ми повинні свідчити про свою віру і доносити її до людей. Це почуття найбільшого дару і радості, що ми – православні люди, що ми належимо до Единої, Святої, Соборної і Апостольської Церкви. Саме на нас – християнах – лежить відповідальність перед Богом за Церкву як Тіло Христове (Єф. 1:23). Одного разу отримавши цей безцінний дарунок ми повинні в неушкодженому виді передати його своїм нащадкам. Молитовні стояння, які були звершені в четвер біля Верховної Ради та на головних площах обласних центрів нашої держави розпочиналися виголошенням «Благословен Бог наш всегда ныне и присно, и во веки веков». Навіть і в таких тяжких обставинах ми знаходимо моральні сили, щоб з глибини душі благословити Господа, тобто подякувати за Його дивний Промисел у нашому житті. Тому ми і дякуємо Богу, Який нас любить та оберігає, але і водночас загартовує, а можливо навіть і перевіряє на вірність. Звершені хресні ходи та молитовні стояння по всій Україні – це засвідчення як правди Божої, так і правди людської. Надіємося, що в усіх сферах нашого суспільного життя явиться слава і правда Божа. Ми просили і просимо депутатів Верховної Ради пам’ятати правду, що вони покликані піклуватися про свій народ, а приймаючи доленосні закони, враховувати масштаби наслідків своїх рішень. Ми просимо народних обранців, щоб не лише на слові, але і на ділі у нашій державі втілювалися принципи суспільного життя, які декларуються вибраним, тими же обранцями, курсом європейського розвитку нашої України. Ми, як віруючі люди, не маємо морального права залишатися осторонь тієї неправди, коли зухвало намагаються зруйнувати душу нашого народу – нашу історичну батьківську віру та Святу Христову Церкву! МИ НЕ МОЖЕМО МОВЧАТИ! АДЖЕ, ЯКЩО МИ ПРОМОВЧИМО, ТО СТАНЕМО СПІВУЧАСНИКАМИ ЦЬОГО БЕЗЗАКОННЯ! Тому ще раз дякую всім вам, дорогі отці, брати і сестри за ревність та незламну позицію у справі захисту нашої святої віри і Церкви. Нехай береже всіх вас Господь у мирі і злагоді! З благословенням та любов’ю,
+ ІОАСАФ
АРХІЄПИСКОП КІРОВОГРАДСЬКИЙ
І НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ
(31)
