Возлюблені о Господі всечесні пресвітери й диякони, боголюбиві ченці та черниці, дорогі брати і сестри!

У це велике всерадісне свято Різдва Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа всіх вас вітаю вічно живими і невичерпними словами:

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!

Господь Іісус Христос приходить у цей світ, щоб спасти кожну людину, яка вірує в Нього і шукає спасіння душі. Господь виконує обіцяне ще першим людям у раю, що народиться Спаситель, Який позбавить людство від рабства дияволу. Ми ж знайшли надію бути разом з Богом і увійти до Його Царства. Як пише святитель Іриней Ліонський: «Син Божий став Сином Людським для того, щоб людина стала сином Божим».
Згадаймо, за яких обставин відбувалося Різдво Христове. Старець Йосиф з Пречистою Дівою Марією прийшли до Віфлеєму, щоб виконати наказ кесаря Августа про перепис населення. У зв’язку з цією подією до міста прибуло багато людей з усього Ізраїлю. І готелі були переповнені, й будинки повні. У скільки замкнених дверей стукав Йосиф, сподіваючись знайти дах для Святої Діви Марії! Все було марно. Тоді у Віфлеємі серед людей не знайшлося місця для народження Спасителя світу. Невимовна Божественна Любов являється світу в печері, в якій під час негоди пастухи укривали худобу. У цьому пустому і холодному місці вночі народився Син Божий. Пресвята Діва Марія сповила Богонемовля Христа і поклала Його в ясла, які призначалися для годування тварин.
Хіба ця історія схожа на народження Бога – Царя царів? Де велич сили? Де розкіш багатства? Де сяйво слави? Замість царських палат – печера, замість шовкових одеж – пелени, замість м’якого ліжка – ясла. У той же час, яка незбагненна висота прихована тут! Цей вертеп – вище за рай! «Ніби прекрасна палата, вертеп Цариці показався…», – йдеться у церковному піснеспіві (тропар передсвята Різдва Христового). Як пише святий Григорій Неокесарійський: «Той, Хто в усій точності виконав сокровенну Божественну Раду, – ліг у вертепі, в утробі матері та в яслах; сонми Ангелів оточували Його. Він сидів на Небі праворуч Отця і в той же час спочивав у яслах, ніби вище Херувимів. Але воістину тут, у яслах, був тоді престол херувимський, престол царський, святе святих, престол єдиний славний на землі, найсвятіший престол, бо на ньому спочивав Христос, Бог наш».
Як бачимо, Господь являє Себе не в могутності сили і влади, не в красі багатства, не в гучній славі. Він приходить тихо і смиренно, як страждалець, принижуючи Себе. І саме найубогіше може виявитися Його житлом, і найнезлобивіше може бути Його вмістилищем. Апостол Павло говорить, що «сила Божа звершується в немочі» (2 Кор. 12, 9). Зі сторінок Святого Євангелія і протягом всієї історії християнства ми бачимо, як немічне і принижене, але сповнене Божої благодаті, перемагає сильне і славне світу цього. Беззахисне Богонемовля Христос неушкодженим йде від царя Ірода, який шукає погубити Його. Син Божий, Який упокорив Себе навіть до Хресної смерті, перемагає диявола і смерть. Неосвічені рибалки-апостоли поширюють християнську віру у всі кінці землі. Беззбройні мученики оголюють безсилля найлютіших гонителів і витончених катів. Літні святителі викривають згубну брехню єретиків і оберігають стадо Христове від хижих вовків-богоборців.
Тиха і мирна Церква Христова, як ковчег спасіння, здійснює свою мандрівку водами бурхливого житейського моря. І сьогодні, як і в усі віки, піднімаються над Нею роз’ярені хвилі диявольської заздрості та мирської злоби. Знову повторюється те, що було неодноразово. Знову хтось намагається піти проти Бога. Але Бог поруганий не буває (Гал. 6, 7)! «Створю Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її» (Мф. 16, 18), – говорить Спаситель. А слово Боже – це слово Істини. І не треба боятися, що ми немічні та беззахисні. Адже в приниженні та смиренні може таїтися велика Божа сила. Тому і ясла можуть бути Престолом Божим, і вертеп – Небом. «Таинство странное вижу и преславное: Небо – вертеп, Престол Херувимский – Деву, ясли вместилище, в нихже возлеже Невместимый Христос Бог, Егоже, воспевающе, величаем», – так співає сьогодні Церква (ірмос 9-ї пісні канону Різдва Христового). І ми разом із Церквою та Ангелами заспіваємо славословно-подячну пісню: «Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління!» .

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!