Другого грудня, в Неділю 27-му по П’ятидесятниці, Високопреосвященніший Іоасаф, митрополит Кіровоградський і Новомиргородський звершив Божественну літургію в Кафедральному соборі Різдва Божої Матері. Його Високопреосвященству співслужило духовенство собору.
По закінченні богослужіння Владика Іоасаф звернувся до прихожан зі словами проповіді, пояснивши євангельське притчу про безумного багача: «Ми чули сьогодні в Євангелії дуже коротку притчу, в якій описується – з точки зору багатьох сьогодні – найуспішніша людина. Вона не тільки багата. Вона знайшла те, до чого прагнуть зараз чимало багатих людей – душевне самозаспокоєння, душевний комфорт. Зараз влаштовуються курси і тренінги, винаходяться якісь формули, влаштовуються різні психофізичні маніпуляції для того, щоб досягти душевного спокою. І ось описана людина, яка начебто досягла всього…
Але ось ми чуємо євангельські слова – слова Самого Спасителя, які прямо протилежні тому, чому вчить нас егоїстичний і приземлений світ цей і чому ми самі іноді, на жаль, готові слідувати. Господь каже нам про справжню мету життя – в дуже і дуже простих словах. Називає божевільним те, заради чого живе переважна більшість людей в навколишньому світі. Ті, хто вважає, що живе мудро, правильно, обачливо, гідно, не гірше за інших, а то і краще. І всю цю життєву користь, весь цей життєвий прагматизм Господь оголошує божевіллям – і каже, що жити потрібно для зовсім інших цілей.
В образі людини, описаної в притчі, нам сьогодні показується стан, ледь не самий бажаний більшістю людей. А Господь у відповідь на це говорить одне слово: «Божевільний»! І додає: «У цю ж ніч душу твою зажадають від тебе, кому дістанеться все те, що ти заготовив?». Божевіллям називається весь цей помилковий душевний спокій, оснований на матеріальних благах. Безглузде все це спокійне і сите життя, якщо ти не готовий до вічності, до зустрічі з Богом. Ось як Господь говорить! «Ідеал», який начебто вважається розумним, насправді є абсурдним, є божевіллям, якщо основою життя людини не буде Бог! Адже головне в нашому житті – не тут, і головний наш скарб, який потрібно збирати, – це скарб вічний.
Апостол Павло пише: «Дивіться, поводьтеся обережно, не як немудрі, але як мудрі, дорожіть часом, тому що дні лукаві».
«Мудрі» – значить ті, які не живуть хибними життєвими самовпевненими уподобаннями, а живуть вищою мудрістю. Мудрістю прагнення до Царства Божого. Навіть якщо цей світ цю мудрість називає безумством. Ми знаємо, де мудрість, а де безумство. Господь нам у Своєму Слові це відкрив. Потрібно цінувати час – дні лукаві. Не можна говорити собі: «На багато років у мене все заготовлено: в банку якомусь рахунок або інше вмістилище матеріальних засобів». Дні лукаві. У будь-який день і Господь може прийти, і наша власна смерть може прийти. «Не будьте немудрі, але розумійте, що є воля Божа», – говорить апостол. Будемо намагатися по волі Божій наше життя влаштовувати, і тоді ми будемо не божевільними, а мудрими по-справжньому. Амінь».
(8)
