У «цей наречений і святий день», коли Церква Христова смерті святкує умертвіння, пекла зруйнування і початок нового вічного життя, з радістю і духовним піднесенням звертаю до вас життєстверджуюче вітання:

Крізь роки і століття звучить це пасхальне свідчення, котре являє торжество нашої віри, тому що «якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша» (1 Кор. 15:14), – говорить святий апостол Павло. Вість, почута вперше кількома жінками біля порожнього Гробу, з якого повстав Господь, залишається невичерпним, завжди оновлюючим натхненням для тисяч і мільйонів людей!
До пришестя у світ Сина Божого протягом тисячоліть покоління за поколінням змінювалися на землі люди, але без відповіді залишалося все те ж таємниче запитання, що міститься у книзі Іова: «Як помре чоловік, то чи буде він знову жити?» (Іов 14:14). І з глибоким сумом говорила людина сама до себе: «Відійду, – і вже не повернуся, – до краю темноти та смертної тіні, в країну мороку» (Іов 10:21-22). Але люди не могли змиритися з думкою щодо своєї безутішної посмертної участі. З надією на воскресіння звернений до неба крик праведного страдальця Іова: «Я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свого я Бога побачу» (Іов 19:25-27). У пророка Ісаї відчувається вже ясна впевненість у майбутньому воскресінні: «Оживуть померлі Твої, повстануть мертві тіла! … земля віддасть мертвих» (Іс. 26:19). Пророк Осія з дерзновінням звертається до самої смерті і безбоязно викликує: «Смерть! Де твоє жало? Пекло, де твоя перемога?» (Ос. 13:14).
І ось, нарешті, сталося те, до чого так прагнув світ і все Боже творіння, про що свідчило Писання і звіщали пророки, про що молилися праведники і на що надіялися всі, хто чекав звільнення від влади смерті. Збулися слова богодухновенного псалмоспівця Давида: «Ти не залишиш душі моєї в шеолі і не даси святому твоєму побачити тління» (Пс. 15:10). Звершилося те, що було визначено в Предвічній Раді Святої Трійці – Син Божий Єдинородний, Котрий втілився і став людиною, повстав із гробу, зруйнувавши узи смерті! Нетлінне, божественне Світло засяяло від Живоносного Гробу Воскреслого Христа, щоб «просвітити кожну людину» (Ін. 1:9) сяйвом вічного життя. «Воістину священна і достойна всякого торжества ця спасительна і світлосяйна ніч, – викликує святий Іоанн Дамаскін, – провісниця світлоносного Дня Воскресіння, в котру Вічне Світло для всіх засяяло у плоті із гробу» (Пасхальний канон, пісня 7, тропар 3).
Господь наш Іісус Христос Своїм Хресним подвигом остаточно зруйнував стіну між Богом і людиною. Винуватець всякого зла і ворожнечі, ворог спасіння людини диявол переможений воскреслим Христом і смерть вже не панує над людиною. Святий праведний Миколай Кавасила пояснює це так: «Оскільки люди трояко були віддалені від Бога – природою, гріхом і смертю…, то Спаситель зробив усе, щоб вони істинно зустрілися і поєдналися з Ним, знищивши все те, що перешкоджало цьому: одне – долучившись людству, інше, померши на Хресті, останню ж перешкоду – тиранію смерті – Він зовсім вигнав з природи, воскреснувши». Таким чином, Пасха є перемога над останнім ворогом – смертю (1 Кор. 15:26). Вона – тріумф у боротьбі за возз’єднання людини з Богом, і тому є для нас святом із свят і торжеством із торжеств.
Долучившись до Божественної благодаті Христа Воскреслого, нині кожен із нас покликаний, за словами ап. Павла, до боротьби з гріхом, до святості і Богоуподібнення: «Якщо ви воскресли з Христом, то шукайте горнього, де Христос сидить праворуч Бога; про горнє помишляйте, а не про земне …, скинувши вітху людину з ділами її, та вдягнушись в нову, яка оновлюється в пізнанні за образом Творця її» (Кол. 3:1-2, 9-10). Разом зі святителем Григорієм Богословом звертаюся до всіх із закликом: «Уподібнимось Христу, бо і Христос уподібнився нам …, став людиною для нас. Він сприйняв гірше, щоб дати краще; зубожів, щоб нам збагатитися Його убозтвом; прийняв образ раба, щоб нам отримати свободу; зійшов, щоб нам піднестися; був спокушений, щоб нам перемогти; зазнав приниження, щоб нас прославити; помер, щоб спасти; вознісся, щоб привернути до себе долу лежачих у гріховному падінні» (Слово 1 на Пасху).
Будемо пам’ятати про те, що віра в благу звістку Воскресіння Христового може сьогодні стати чи не єдиним джерелом миру і злагоди в суспільстві, здатним примирити ворогуючих, об’єднати розділених, втішити знедолених, навернути заблудлих, спонукати нас до справжньої миротворчості та щирої братерської любові. Тому наповнимо ці святкові дні не тільки добрими традиціями Великодня, але й ділами милосердя і любові по відношенню до наших ближніх, пам’ятаючи слова Спасителя: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:35). Натхненні радістю пасхального торжества, будемо щедро ділитися з оточуючими і один з одним своєю увагою і турботою.
Молитовно бажаю всім вам, возлюблені отці, браття та сестри, духовної радості та втіхи у Воскреслому Господі Іісусі Христі! Хай немеркнуче світло Воскресіння Христового, котре преображає вітхе в нове, повертає від смерті до життя, виводить із рабства в свободу, супроводжує нас на життєвій ниві, щоб нам «ходити в оновленому житті» (Рим. 6:4) і, таким чином, насититись благодатними дарами пасхальної вечері, завжди прославляючи Бога вічно живими словами: